Друкована преса під пресом прогресу: трохи про історію та сучасність українських газет

Ми живемо у століття інформації. В сучасних телекомунікаційних каналах її циркулює настільки багато, що людина вже не в змозі сприйняти й проаналізувати весь цей потік. Сьогодні будь-яке значуща подія в будь-якій точці планети в короткий час стає відомою всьому світу в різних інтерпретаціях. Важко навіть уявити наскільки простим і розміреним було життя наших предків без телебачення, мобільних телефонів, інтернету та соціальних мереж. Відлунням того життя в даний час є все ще досить численні друковані видання, поступово втрачають своїх передплатників і перехідні на роботу онлайн. Так, за даними Укрпошти, якщо в першому півріччі 2015 року загальний тираж підписних видань в країні становив 11,3 млн примірників, то рівно через три роки він скоротився до 8,6 млн. Річ у тім, що в інтернеті інформацію можна отримати швидше і дешевше.

Можливо, вас зацікавить бізнес-план організації виробництва гофрокартону в Україні

А початком розвитку друкованої преси на території сучасної України можна вважати середину 18-го століття. А саме в 1749 році у Львові з'явився «Kurier Lwowski», який друкувався польською мовою. Ця газета проіснувала недовго — вийшло всього кілька номерів, а першим періодичним виданням стала «Gazette de Leopol», що видавалася на модному тоді у дворянському середовищі французькій мові. В частині України, що входить до складу Російської Імперії, першими газетами були «Харьковскіе Патріотіческіе Листи» (1807 рік), «Харьковский еженедельник» (1812 рік), «Одеський вісник» (1828). З 1838 року і до революції 1917-го у всіх губернських містах РІ видавалися державні «Губернские ведомости». Значний слід в історії преси залишив «Київський телеграф», перша приватна газета Києва, заснована Альфредом Юнком в 1859 році. На жаль, після смерті засновника в 1870 році, газета швидко змарніла і була закрита в 1876-му.

Пропонуємо почитати статтю про аналіз ринку утилізації відходів у м.Києві

Часом зародження преси українською мовою можна вважати кінець 19-го - першу половину 20 століть. Так, львівське видання «Діло» виходило з 1880 по 1939 рік і довгий час було єдиною українською періодичною газетою на території Австро-Угорщини. Безліч україномовної преси з'явилося після події 1917 року. Уже в наступному 1918 році українською мовою видавалося 127 газет. З моменту утворення Радянського Союзу українська національна преса спочатку різко скоротилася, до 28 газет в 1923 році. Але пізніше, з проголошенням курсу на українізацію, ситуація покращилася. У 1926 році вже налічувалося 50 українських газет, а в 1932-му рівень українізації преси в республіці досяг 87,5%.

Піку розвитку українські друковані ЗМІ досягли з набуттям нашою країною незалежності. На сьогоднішній день зареєстровано близько 29 тис. Різних видань. Однак, як вже було написано вище, прогрес бере своє, і значення друкованих газет неухильно зменшується. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, в лютому 2019 року газети були основним джерелом інформації лише для 6,7% населення. За рік ця частка зменшилася на 1,4 процентних пункту. За той же час частка інтернет-ЗМІ зросла з 27,1% до 27,5%. Крім того, за рейтингом свободи преси, складеному американською організацією Freedom House, наша країна знаходиться лише на 113 місці з 196 можливих зі статусом «частково вільна». Тому не дивно, що українці все частіше шукають альтернативну інформацію про події в країні та світі, благо, що зараз це не проблема.

 Пропонуємо почитати про наслідки COVID-19 для ключових галузей економіки України

Компанія Pro-Consulting підготувала для Вас короткий перелік готових проектів на дану тему. Ознайомитися з проектами можна за посиланнями:

• Аналіз ринку газет і журналів України. 2013 рік
• Аналіз ринку поліграфії (паперові пакети), гофротари і ЗМІ (газети і журнали) Азербайджану. 2015 рік
• Паспорт ринку видавничої та поліграфічної діяльності в Україні. 2014 рік
• Аналіз ринку флексодруку в Україні. 2018 рік