Чи далеко від’їдемо від розетки?

Непросто описувати ринок, оцінювати динаміку його показників і тенденції розвитку, коли число об’єктів на ньому за різними оцінками становить від ста до декількох сотень екземплярів. Приблизно стільки електромобілів (з урахуванням незареєстрованих машин, що використовуються для перевезення туристів у великих готельних комплексах, куди доступ обмежений) маємо зараз в Україні. При цьому точне число машин оцінити непросто. Так, за офіційними даними за 2012 рік у країні пройшли реєстрацію 24 електромобіля, в 2013 році – усього 1 машина. Однак прихильники переходу на електрорух, розповідаючи про успіхи й перспективи розвитку цього ринку в Україні, вказують на зростання за 2013 рік до 40%. Проблема обліку електромобілів полягає в тому, що на ринку України є імпортовані машини (кодуються в більшості випадків позначенням EV), продукція власного виробництва (підприємство «СИГ Моторс», Сімферополь, складання з комплектуючих китайського походження), а також перероблювані під електрику діючі автомобілі (особливо «Таврія»), унікальні зразки, створені вітчизняними умільцями своїми руками, і зібрані в промислових масштабах за індивідуальним замовленням автомобілі на основі закуповуваних кузова і комплектуючих як популярних марок (типу Audi), так і машин преміального цінового сегмента (Jaguar, Ferrari).

Історія розвитку електромобілебудування почалася незабаром після створення машин з бензиновим двигуном. Перша електроповозка (візок з електромотором) була створена на початку 1840-х років. Сконструйований в 1900 році автомобіль Lohner-Porsche спочатку пропонувався у варіанті на електричному ходу, і тільки потім була виконана його реконструкція до гібридного варіанта. Приблизно два десятиліття розвиток електромобілів йшов досить активно в загальному створі пошуку найбільш оптимального способу організації пересування. Уже в 1910 році велика частина таксі Нью-Йорка мали електромотори (їх число складало приблизно 70 тисяч штук). Протягом ХХ століття розвиток цієї техніки йшло переважно шляхом створення окремих зразків, більша частина яких не дійшла до великих серій. Сплеск активності стався у зв’язку із загостренням екологічних проблем, а пізніше – зі стрибком світових цін на бензин, з одного боку, і популяризацією «зеленого» руху в багатьох країнах, насамперед – європейських. Однак у середині 1980-х років кардинально змінилася ситуація на ринку нафти, і «бензинове» лобі переорієнтувало напрями наукових і конструкторських розробок у сфері автомобілебудування на свою користь. Цьому посприяли і незадовільні експлуатаційні характеристики створюваних дослідних моделей, насамперед у частині недосконалості джерел електроенергії. У зв’язку з цим розвиток технологій електричного автомобілебудування в останній період йде в напрямі вдосконалення акумуляторних батарей, які за останні чотири роки при поліпшенні технічних характеристик показали скорочення вартості вдвічі. На сьогодні підсумком розвитку цього напряму авторинку, який свідчить про його потужний потенціал, є проведення в Пекіні 14 вересня поточного року гонок «Формули 1» на електромобілях. Особливістю цього заїзду була зміна гонщиком машини в середині дистанції, оскільки і нині акумулятори не витримують інтенсивні змагання (швидкість порядку 225 км / год, тривалість близько години).

Отже, перший недолік електромобілів зрозумілий: недосконалість акумуляторних батарей. З нього випливає наступний: незважаючи на те, що заряджати електромобіль можна практично від звичайної розетки, тривалість повної зарядки складає 6–8 годин. Наразі створені спеціальні зарядні колонки, де цей процес скорочено до півгодини, однак створення мережі таких заправок навіть у столиці – справа майбутнього.

Таким чином, серед завдань сприяння зростанню частки сегмента електромобілів на ринку автотранспорту – формування відповідної інфраструктури. У цьому контексті цікаво згадати нещодавнє відкриття в Києві чергової публічної заправки, організоване компанією «Торговий дім – НІКО», офіційним імпортером Mitsubishi. Компанія позиціонує цю точку як загальнодоступну і безкоштовну. Однак найбільш серйозним недоліком цих машин, особливо для українських автолюбителів, є їх висока вартість. У середньому нова заводська машина, що має певні характеристики, коштує вдвічі дорожче аналогічної з бензиновим (дизельним) двигуном.

Прихильники ж «чистих» машин пропагують переваги останніх, серед яких виділяють як вигідні для власника, так і корисні для країни в цілому. Серед таких переваг:

1) економічність експлуатації. У цінах 2013 року оцінка середньої вартості переміщення в місті на 100 км складає 5,5–7,7 грн (10–14 кВт) і 104–130 грн (8–10 л бензину) для економічних варіантів електро- і бензинового автомобілів;

2) відсутність кіптяви і вихлопних газів при русі. Цей аспект, разом з першим, є основними при викладі переваг електромобілів;

3) низькі вимоги щодо техогляду (немає необхідності регулярного огляду паливної системи та  власне двигуна, періодично контролюється лише ходова);

4) відсутність необхідності в заміні свічок, фільтрів, моторного масла, клапанів тощо, а також додаткових проблем, викликаних низькою якістю зазначених товарів;

5) комфортна їзда. Усі, хто користувався послугами електротранспорту, зазначають відсутність шуму, плавну і безпечну (з погляду можливих поламок) їзду. Ці машини простіше і практичніше звичайних.

Перераховані переваги частково проілюстровані на прикладі одного з найбільш поширених в Україні електромобілів Mitsubishi i-MiEV (рис. 1). Ці машини з’явилися в нашій країні напередодні 2012 року, а до того протягом декількох років вони активно освоювали ринки майже двох десятків країн Європи. Незважаючи на досить високу вартість (порядку 46 тис. дол. США), півтора десятка таких машин були закуплені компанією ДТЕК і нині їх можна побачити як рекламні моделі в Києві (раніше – і в Донецьку). Однак хоча популяризатори електромобілів підкреслюють їх довготривалу вигідність, домінуюча частина автолюбителів чекає на скорочення терміну окупності первинних витрат і лише невелика кількість найбільш свідомих громадян вишукують способи електрифікації засобу пересування. 

Рис. 1. Особливості та переваги електромобіля i-MiEV (Mitsubishi)

Зазначимо, що ситуація на світовому ринку електромобілів істотно відрізняється від української. Жителі розвинених країн приділяють особливу увагу проблемам екології, тому тут збільшення автопарку з електротягою відбувається набагато вищими темпами. Так, за підсумками 2013 року обсяг світових продажів електромобілів склав приблизно 200 тис. штук, що вдвічі перевищує показник попереднього року. Про увагу до цих питань може свідчити той факт, що експертами у сфері екології транспорту з Євросоюзу, США, Японії, країн БРІК та ін. Створена міжнародна некомерційна організація The International Council on Clean Transportation (далі – IССT), яка серед своїх завдань вказує на скорочення викидів СО₂ в транспортному секторі, що зумовлює порядку чверті обсягу парникових газів. У програмах, що розробляються IССT, окремо розглядаються як легкові електромобілі, так і електроавтобуси, гольф-кари (для перевезення туристів), вантажівки (часто гібридні).

Основні показники, що характеризують забруднення атмосфери та структурування вироблення електроенергії в світі, представлені на рис. 2

Рис. 2а. Обсяг викидів СО₂ в атмосферу, 2012 рік, млрд тонн

Рис. 2б. Структура світового виробництва електроенергії, %

Ще однією ілюстрацією усвідомлення на державному рівні важливості переходу на електричні двигуни є високі податкові пільги аж до повної відсутності реєстраційної оплати та щорічних виплат за утримання транспортних засобів для власників гібридних автомобілів у Голландії. Це дозволяє знизити базову вартість електромобіля на 75%. Високі знижки існують також у Франції, Данії та інших країнах Європи. У результаті досліджень, проведених IССT, зазначена висока кореляція показників продажів електромобілів в країні та рівня податкових пільг. Найбільш популярні електромобілі у світі представлені на рис. 3.

Рис. 3. ТОП-6 моделей, найбільш популярних у світі за підсумками 2012 року та їх основні характеристики

Ключовим аргументом для активізації діяльності у цьому сегменті автомобільного ринку України, крім необхідності захисту навколишнього середовища (особливо у великих промислових містах), є загострення ситуації з традиційним паливом, яке переважно надходить із Росії (у вигляді як сировини, так і готового палива, при цьому в контексті й обсягів поставок, і їх вартості). Електроенергія же проводиться в Україні в достатній кількості, і питання полягає лише, як було зазначено вище, в організації заправок. Україна, рухаючись в європейському напрямку, також пішла по шляху підготовки законодавства щодо запровадження податкової пільги на операції з ввезення електромобілів до країни, а також їх реалізації (для не більше ніж дев’ятимісних електромобілів). Ці положення зазначені у відповідному законопроекті (№ 4205а, отриманий 01.07 2014 року), в обґрунтувальній частині якого зазначені необхідність гармонізації правового поля України з європейським законодавством і гостра потреба в забезпеченні енергетичної незалежності країни.

Як перспективний проект у цій сфері в теперішній час розглядається організація таксопарку в Києві на основі електромобіля evA-4 гонконзького виробництва (порядку 200 штук). Ця машина лінійки Bio Auto другого покоління, п’ятидверна версія, вона має досить високий запас ходу (до 150 км), економічну швидкість 45 км / год і максимальну – порядку 90 км / год. Проектом передбачається закупівля автомобілів на кошти приватного інвестора, при цьому два інших учасники – київський метрополітен і підприємство «Київпастранс» – нададуть, відповідно, зарядні станції (від електромереж метрополітену) і місце для розміщення парку.