У 2010 р. обсяг виробництва трикотажного полотна збільшився порівняно з докризовим 2008 р. на 33% у кількісному вираженні. Зростає виробництво і цього року: у січні – серпні 2011 р. порівняно з аналогічним періодом минулого року – на 23%. За цей проміжок часу вітчизняне полотно подорожчало майже вдвічі, що зумовлено підвищенням цін на сировину – пряжу. Втім, з тих самих причин збільшилася вартість зарубіжного полотна, внаслідок чого спостерігається приріст його імпорту в грошах. При цьому українські швейники стверджують, що обсяги замовлень трикотажних виробів, вироблених за схемою повного експорту (коли на гроші, одержані від замовника у вигляді передоплати, підприємство самостійно закуповує матеріали: полотно, фурнітуру тощо – Ред.), суттєво не збільшилися . Навпаки, спостерігається тенденція до скорочення кількості фабрик, які працюють на іноземних замовників трикотажних виробів. А ось виробництво цієї продукції, розрахованої на внутрішній український ринок

Найбільші посівні площі льону олійного зосереджені Канаді, Аргентині, Китаї, Індії, США, Росії. В даний час і Україна належить до великих виробників насіння льону. Основні особливості, які роблять цю культуру придатною для вирощування в Україні – це короткий вегетаційний період та посухостійкість. Основні посівні площі льону олійного зосереджені у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській областях та в АР Крим. В останні роки вирощування льону в Україні має значну динаміку зростання. Цього року льоном було засіяно 60 тис. га (проти 58,9 тис. га у сезоні-2010/11). Разом із зростанням посівних площ збільшується й урожайність льону. Якщо у 2009/10 МР урожай становив 37,33 тис. тонн за середньої врожайності 8 ц/га, то вже у 2010/11 МР урожай льону був на рівні 46,76 тис. тонн за середньої врожайності

Обсяг ринку одягового рітейлу в Україні оцінюється щонайменше у 100 млрд. грн. З перервою на кризові роки він зростав на 10-20%. Ця сфера до 2008 р. була порівнянна за привабливістю з нерухомістю через немислиму для Європи націнку в 200-300%. Ще однією особливістю українського ринку є те, що він більш ніж на 90% складається із придбаних франшиз. Рентабельність бізнесу навіть у посткризовий період гравці ринку оцінюють у 10-30% річних — дуже добрий показник для бізнесу, який практично не потребує капітальних витрат. При цьому, за оцінками експертів, до 70% одягу та взуття в Україні є

ВАТ «Льнотекс», якого позбулося регіональне відділення ФДМУ в Житомирській області, ще в середині 90-х років займав монопольне становище на українському ринку лляних тканин і був єдиним у країні виробником брезенту. Однак через проблеми зі збутом та відсутність оборотних коштів завод накопичив борги, що призвело до порушення справи про його банкрутство у 2000 р. з ініціативи Укрсоцбанку.