Суттєво підвищився попит на дорогі, дизайнерські та функціональні стелі. Динамічний розвиток ринку підвісних та натяжних стель в Україні обумовлений рядом переваг стельових систем, невисока вартість, легкість монтажу, зручність в експлуатації. Дотримання останньої умови можливе лише за наявності відповідної якості цього виробу.

Прогнози експертів щодо збільшення обсягів продажів будівельної (підпокрівельної та фасадної) плівки у 2007 р. збулися, причому з лишком. Нагадаємо, що оператори передбачали 30% зростання ринку цього року, а насправді продажі вже збільшилися на 35-40%. За попередніми оцінками компанії “ТПК” (м.Київ; виробництво та постачання комплексу будівельних матеріалів для дахів та фасадів; з 1992 р.; 1026 чол.), український ринок у 2007 р. потребуватиме 45-50 млн кв.м підпокрівельної плівки по порівняно з 30-32 млн кв.м у 2006 р.

Одним із найвдаліших інтер'єрних рішень сьогодні вважають натяжну стелю. У порівнянні з іншими стельовими системами встановлюється він легко, швидко та чисто. Ефектні сучасні системи є не що інше, як модернізовані трансформації античного драпірування стелі, хоча навряд чи нагадують свій давньоримський прототип. Ідея, як завжди, геніальна та проста: необхідно натягнути полотно на весь стельовий простір та закріпити. Нині для натяжної стелі використовують термопластичну полівінілхлоридну плівку або поліефірну тканину, а також спеціальні рами кріплення (багет), виготовлені з ПВХ або алюмінію.

Держкомлісгосп створив держпідприємство "з моніторингу ринку лісоматеріалів". Деревообробники побоюються збільшення обсягів експорту та зростання цін на сировину. Не встигли вітчизняні деревообробники на "круглому столі" висловитися за створення в Україні структури моніторингу ринку сировини для деревообробної промисловості, як Державний комітет лісового господарства (Держкомлісгосп) своїм наказом №196 від 12.06.07 р. "Про організацію роботи державного підприємства "Торговий дім "Крона" створив структуру, покликану формувати політику реалізації української деревини. До речі, вже котрий рік поспіль Держкомлісгосп радує ринок нестандартними ходами, змушуючи неабияк хвилюватися українських деревообробників. Пам'ятається, минулого року лісове відомство скасувало проведення аукціонів із продажу деревини в I кварталі 2007 р., посилаючись на затвердження нового Положення про організацію торгів, що призвело до плутанини на ринку. Не став винятком і цей рік.

На ринку будівельних матеріалів профільований лист виявив свій сталевий характер. Використовуваний ще в будівництві «радянських» будівель і достоїн до наших днів, він зарекомендував себе як матеріал з хорошими фізикотехнічними характеристиками та широким функціональним призначенням. Завдяки цьому обсяги його продажу постійно зростають і сьогодні. Втім і в майбутньому експерти не бачать причин для песимістичних прогнозів.

Український ринок жалюзі ділять між собою вітчизняні представники малого та середнього бізнесу. На початковому етапі впровадження жалюзі ринку їх позиціонували як штори для офісів. І вони справді дуже швидко заполонили бізнес-центри, а от у квартири та заміські котеджі українців починають приходити лише зараз. Виробники постійно експериментують із забарвленнями, матеріалами, оформленням, роблячи жалюзі одним із найбільш затребуваних елементів декору. Експерти відзначають, що, незважаючи на конкуренцію в цьому сегменті, що постійно збільшується, попит на жалюзі продовжує зростати.

Гіпсокартон - один з найбільш перспективних та затребуваних будівельних матеріалів. Більшість оздоблювальних робіт, що проводяться сьогодні, припускають його використання в силу, перш за все, екологічності матеріалу. Гіпсокартон незамінний при підготовці стін до остаточного оздоблення, влаштуванні підлог та стель, виготовленні декоративних, звукопоглинаючих та вогнезахисних покриттів. Це основа «сухого» будівництва, що дозволяє швидко і максимально дешево провести ремонт або перепланування в будь-якому приміщенні. Фахівці прогнозують: якщо в Україні не збільшиться виробництво гіпсокартону, виникне дефіцит, ціни зростуть, і країни-імпортери не зможуть вплинути на ситуацію. Закордон нам не допоможе.

Збільшення попиту на пересувні ліси насамперед пов'язане з тим, що в країні все більше будується житлових будинків заввишки 80-100 м, де найефективніше використовувати саме моторизовані підйомники. Крім того, на відміну від традиційних лісів, на встановлення, монтаж підйомників потрібно менше часу. Вони порівняно недорогі: вартість сучасних "платформ", що ввозяться в Україну, сьогодні коливається від EUR30 тис. до EUR80 тис. за кожну. Крім того, широко розвивається ринок вентильованих фасадів, де традиційні ліси та "люльки" не такі ефективні. Витяги в основному ввозяться з Італії, Іспанії та Німеччини. Тенденція збільшення попиту на щоглові витяги в 2007 р. продовжиться зі зростанням обсягів висотного будівництва. Що ж до опалубних систем, то за останні два роки на український ринок вийшли нові виробники, такі як Pafilis. а. (Греція), Utinor, Deko (Франція), Sba (Ізраїль), Mesa Imalat, Intek, Eyuboglu (усі - Туреччина), "Робуд" (Росія) та ін.

Ринок внутрішніх оздоблювальних матеріалів, незважаючи на розмаїття вибору, досі не задовольняє потреб споживачів. Популярне донедавна слово «євроремонт» нині практично втратило сенс. Застарілі технології вже майже ніхто не використовує, а застосуванням у ремонті житлових чи офісних приміщень сучасних оздоблювальних матеріалів наразі нікого не здивуєш. Потреби споживачів у втіленні оригінальних дизайнерських рішень з урахуванням модних тенденцій змушують їх бути вимогливішими до асортименту та якості оздоблювальних матеріалів. Натомість, це стимулює операторів ринку до активного пошуку відповідного формату для реалізації продукції.

Орієнтовано-стружкові плити почали виробляти у другій половині 1970-х років у Канаді, а на українському ринку їх почали продавати близько десяти років тому. І досить жваво: за словами експертів, щорічні темпи зростання ринку ОСБ-плит становлять 90-100%. Винятком став хіба що 2005 р., коли обсяг продажів збільшився на 10-15%. Валерій Попенко, директор ТОВ "Укр.ОСБ" (м.Київ), пов'язує відносне затишшя з невисокою активністю будівельників — замовників даної продукції, викликаної відомими подіями в Україні. Та й інші опитані оператори посилалися на політичні, а не на економічні причини. Офіційна статистика думку фахівців підтверджує. До 2005 р. і в 2006 р., порівняно з 2005 р., обсяги імпорту (що дорівнює обсягам ринку)

У 2007-2008 рр., на думку експертів, варто очікувати на стабільне збільшення обсягів продажів басейнів на 35%. Водночас ще на 15% зростуть обсяги будівництва басейнів "під ключ", і на 10% зменшаться обсяги продажу продукції низького цінового сегменту. Великі надії оператори пов'язують із підготовкою України до проведення фінальної частини Чемпіонату з футболу Євро-2012, що може дати потужний імпульс розвитку ринку, насамперед унаслідок розвитку спортивної та туристичної інфраструктур. Якщо говорити лише про готельний бізнес, то, наприклад, лише у Києві до 2010 р. орієнтовно має бути побудовано близько 17 готелів категорії не нижче чотирьох "зірок". А це означає, що в цих готелях мають бути якщо не басейни (для 5-зіркових готелів це обов'язкова вимога), то хоча б spa-центри. "Ми очікуємо, що ринок відреагує на це збільшенням темпів розвитку на 20-30% щороку", – каже Олег Полуянов.

Зростання виробництва ДСП в Україні склало 41,6% Виробництво деревостружкових плит (ДСП) в Україні в січні-червні 2007 року зросло на 41,6% порівняно з аналогічним періодом 2006 року - до 802 тис. ум. куб. м. У тому числі ламінованих ДСП виготовлено 540 тис. ум. куб. м – на 43,9% більше, ніж у першому півріччі минулого року. Прес-служба Мінпромполітики зазначає, що випуск ДСП лідирує за темпами зростання у деревообробній промисловості України, приріст виробництва у якій за підсумками шести місяців загалом становив 30,3%.

Столичні забудовники переходять використання рідких штукатурок. Нинішнього року ходовим оздоблювальним матеріалом у Києві стали рідкі будівельні суміші, продаж яких зріс за шість місяців на 50–60%. Першими на нову тенденцію відреагували імпортери, які встигли суттєво наростити постачання та потіснити позиції місцевих виробників сухих сумішей. Останні мають намір найближчим часом взяти реванш, освоївши виробництво цього продукту на власних потужностях або розмістивши замовлення на виготовлення на стороні. Застосовувати рідкі штукатурки, які є відносно новим продуктом, столичні забудовники почали лише останніми роками. Тому грошова ємність цього ринку поки невелика, лише $4 млн за підсумками 2006 р.

в Україні було вироблено 1,15 млн. куб.м ДСП (за щорічної потреби 1,3-1,4 млн. куб.м), з яких 288 тис. куб.м було експортовано. Нестачу компенсували за рахунок імпорту - минулого року в Україну було завезено 435 тис. куб.м ДСП (див. "Імпорт ДСП..."). Щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку, виробники ДСП в Україні збільшують обсяги виробництва. За 9 місяців 2006 р. порівняно з аналогічним періодом 2005 р. вони збільшилися майже на 10% (див. "Виробництво ДСП в Україні..."). Однак навіть якщо дефіцит буде усунено, недоліком вітчизняної плити часто залишається низька якість. "Українські ДСП хоч і дешевші за імпортні мінімум на 10%, але, як і раніше, за якісними характеристиками часто їм поступаються"

Обсяг внутрішнього ринку експерти оцінюють у 30-35 млн. кв. м на рік. За інформацією операторів, "Уніпліт" випускає 10 млн кв. м плит на рік, "Фанпліт" – 12 млн. кв. м (потужності обох підприємств завантажено практично на 100%). Тому, "щоб отримати плити, нам доводиться вистоювати величезні черги і в "навантаження" брати фанеру", - нарікає пан Добринін. За чутками, "Уніпліт" якраз і затіяв антидемпінгове розслідування для того, щоб отримати інвестиції на модернізацію лінії з виробництва ДВП. На це до 2009 р. планується витратити близько $7 млн. Як уже було сказано, керівництво ТОВ "Уніпліт" поговорити на цю тему відмовилося. Споживачі плит побоюються, що українські виробники ДВП за таких тепличних умов підвищать вартість своєї продукції. Бізнесмени стверджують, що вони мають можливість ввозити російські ДВП під іншим, близьким до змісту, митним кодом.

Сталося те, що, власне, і мало статися: імпортери перенаправили свої поставки, і з весни 2005 р. польські та словацькі ДСП реекспортували в Україну через Німеччину та Австрію, та ще й із заниженням митної вартості. Боротися із заниженням інвойсів, на думку президента "Мебельдеревпрому" Сергія Сагаля, можна лише запровадженням мінімальних митних цін, причому не для окремих країн, а для всіх постачальників ДСП. Минулого року, за інформацією Держмитслужби, ціни на імпортні ДСП коливалися від $80 до $350 за 1 куб. "Коливання цін у такому діапазоні просто неможливе, отже, мало місце заниження інвойсу, - заявив Сергій Сагаль і резюмував: - Тому ми пропонуємо встановити мінімальну вартість на всі ламіновані ДСП у розмірі $200 за 1 куб.м." Пропозиція про введення мінімальних цін на всі імпортні ДСП, незалежно від країни походження, на думку присутніх, унеможливлять реекспорт польських та словацьких плит.

Після введення в березні антидемпінгових мит на деревинно-стружкові плити з Польщі та Словаччини, від «сірого» імпорту та тіньового виробництва страждають уже не виробники ДСП, а меблярі. Однак і ті, й інші змогли наростити обсяги виробництва. Як зазначив президент асоціації «Меблідеревпром» Сергій Сагаль, 2005 р. для виробників меблів був більш ніж успішним. Лише за дев'ять місяців було вироблено меблів на 1282,4 млн., майже стільки ж, скільки за весь 2004 р. (2004 р. меблів було вироблено на 1285,3 млн. — Авт.). А до кінця 2005 року меблярі сподіваються вийти на обсяг у $375 млн. На думку Сагаля стрімкому розвитку української меблевої промисловості сприяло збільшення попиту на меблі.

Зростання обсягів випуску деревно-стружкових плит, виробники яких зосереджені переважно в Західній Україні, зумовили поновлення виробництва в регіоні смол. До вже наявних заводів цього року додалися ще кілька нових проектів, які реалізують бізнесмени, які бажають заробити свою копійку на деревообробниках. Активність смольних бізнесменів пояснюється цілком очевидними причинами. У регіоні швидкими темпами розвивається виробництво деревинно-стружкових плит. Так, приріст випуску цієї продукції 2004 р. порівняно з 2003 р. становив 36%, а за підсумками першого півріччя 2005 р. — 22,4%. Приблизно в такій же пропорції зростає споживання смоли, що використовується при виготовленні плит. Такий розвиток подій не залишився непоміченим потенційними постачальниками сировини.

2002 року, за даними департаменту легкої, меблевої та деревообробної промисловості Мінпромполітики, виробництво ДСП зросло майже на 45%, зокрема, ламінованої та каптованої - на 70%. Такий стрімкий розвиток вітчизняної плитної галузі значною мірою пояснюється приходом до неї іноземних інвесторів. Завдяки їм, як очікується, найближчими роками нарешті буде задоволено попит внутрішнього ринку, який поки що перевищує можливості вітчизняних виробників. Наразі, з початком сезону пікових продажів (вересень-жовтень) найбільші виробники та імпортери зазначають, що повністю попит задовольнити не можуть.

Активно скасування ввізного мита на ДСП, що лобіюється, може стимулювати або погубити відразу два українські ринки. Обидва прогнози мають масу аргументів "за" та "проти". Залишається лише визначити, які з них переважать. Деревностружкова плита (ДСП) – це основний матеріал, що використовується при виготовленні меблів. У структурі витрат великих меблевих підприємств витрати на ДСП становлять приблизно 20-30%. Крім якості самої плити, важливу роль при виборі виробника ДСП відіграє наявність широкого асортименту товщин і декорів, що надаються. Донедавна українські виробники ДСП не могли забезпечити виконання цих умов на достатньому рівні, і тому українські меблярі здебільшого використовували імпортні ДСП.